Зірка світського Нью-Йорку, чиї портрети робили Горст П. Горст, Сесіл Бітон та Ірвінг Пенн, модний диктатор, яка вдягала Грету Гарбо, Кетрін Хепберн та Глорію Свенсон — в США українка Валентина Саніна була однією з найвпливовіших дизайнерок першої половини ХХ сторіччя. У 2009 році видавництво Rizzoli випустило її біографію «Valentina: American Couture and the Cult of Celebrity», сукні Valentina виставляють в Інституті костюма при музеї Metropolitan та продають на аукціонах за сотні тисяч доларів. Цей захоплюючий шлях на вершину модного олімпу Валентина розпочала в Києві.
Наприкінці 1923 року Валентина, як я багато інших втікачів від більшовицького режиму, опинилася в Нью-Йорку — з обмеженим бюджетом, великими амбіціями та валізою, в якій були сукні, придумані та зшиті мадам Саніною-Шлее власноруч. Ще в Парижі просте та вишукане вбрання українки помітив видатний художник Лев Бакст і порадив їй бути вірною власному стилю, відзначивши його оригінальність і сміливість. Наряди Валентини не були схожі ні на останні паризькі новинки, ні на стримано-крикливу моду Сполучених Штатів. На той момент в Америці панувала «епоха джазу»: жінки-флапери, яких у своїх романах оспівував Фіцджеральд, носили короткі стрижки, та вільні сукні з заниженою талією. Валентина ж почала зʼявлятись у нью-йоркському товаристві в короні з золотих кос та в довгих закритих сукнях, що підкреслювали фігуру.
Українську красуню запросили стали моделлю американського VOGUE і вона часто позувала для Сесіла Бітона та Ірвінга Пенна у сукнях власного дизайну. Завдяки співпраці з журналом Валентина отримала доступ до найвпливовіших людей модної індустрії, серед яких засновниця Ради американських дизайнерів CFDA, розпорядниця MET Gala світська левиця Елеонора Ламбер та всемогутній креативний директор Condé Nast Олександр Ліберман.
У її чоловіка, який у США став Джорджем Шлее, справи теж йшли вгору. Успішно граючи на біржі, він зміг заробити непоганий капітал, а зайнявшись театральним бізнесом, досяг успіху і впливу, увійшовши у коло людей, допущених до вищого нью-йоркського суспільства. Валентина отримала чудову нагоду демонструвати себе і свої наряди. Мадам Саніна-Шлее сприймала світ як велику сцену і грати свою роль на ній вона мала в найкращих костюмах.
Жінок, які хотіли сукню як у Валентини, ставало дедалі більше і в 1925 році вона відкрила власне ательє, яке невдовзі перетвориться на Дім моди VALENTINA.
Поціновувачка розкішної простоти, Валентина пропонувала жінкам вільного крою блузки, спідниці та накидки, пошиті з дорогих тканин стриманих кольорів. Особливо любила Валентина чорний колір, створюючи за його допомогою образи на всі випадки життя, що на той час теж було для США новинкою. Але справжньою візитівкою Дому VALENTINA стали вечірні сукні – вишукані та спокусливі, часто інспіровані історичним костюмом. Її розуміння прекрасного співало з запитом часу і стала частиною того, що потім назвуть «гламурною естетикою старого Голлівуду» — тоді ж це був стиль, що тільки зароджувався.
В 1930-х в Валентини вже одягалися головні голлівудські зірки: Кетрін Хепберн, Пола Негрі, Марлен Дітріх, Клодетт Кольбер, Гертруда Лоуренс, Глорія Свенсон і Грета Гарбо. Вибагливі та розбещені, вони оцінили як саму господиню Дому — безкомпромісну та гостру на язик, що мала безпомилкове почуття стилю – так і її творіння, оригінальні і ні на що не схожі. Американські кінозірки завжди одягалися поза модою — і вбрання VALENTINA підходили їм якнайкраще.
Мій велики нарис про Валентину шукайте в новому номері L'Officiel.
