Діагноз українському суспільству або пост для роздумів.
Коли умовні ми (я, мої друзі та колеги, підписники мого каналу) обурюємось, чому наш інфопростір такий, а не інакший, чому великі медіа пишуть про дупу огірка і розлучення Потапа, а не про виставку Алли Горської чи біографію Варвари Каринської — треба подивитись в дзеркало. Цифри не брешуть.
Умовна (і конкретна)Анна Трінчер цікавіша, за Івана Уривського. Я це зрозумів дуже давно, оскільки почав карʼєру редактором сайту, а не журналу. Я щодня бачив, що люди насправді читають і коментують.
Я щасливий, що в мене на каналі зібралась зовсім інша публіка — вдумлива та спрагла до краси, у чомусь навіть снобська (хоча найбільше цитування «Жирним Шрифтом» було після мого посту про весілля Дорофєєвої, а не про діамант Терещенка чи Валентину Саніну).
До чого це я? Треба більше підтримати та популяризувати те, що ми вважаємо цінним та важливим. І, може, одного дня інтервʼю Забужко чи пост про Бурлюка побʼють за кількість переглядів публікації про Алхім. 🤓
